Київ — це ритм, запах, настрій, що змінюється кілька разів на день. Тут легко надихатись і так само легко вигоріти. Але є люди, які вміють дивитись на Київ обʼємно — не лише як на локацію, а як на живу систему.
Авторка ютуб-каналу "Okay Eva", блогерка та інфлюенсерка Єва Коршик — одна з них. У рубриці "Про Київ" вона ділиться улюбленими місцями, особистими ритуалами, спостереженнями й вразливістю, яку неможливо не відчувати в місті, що водночас і засмучує, і надихає.
Чи маєте ви улюблені кав’ярні, бари та заклади в Києві? Чому вони?
Якщо я в ресурсі й готова до соціального життя — це, звісно, Lucky. Я обожнюю концепції Ярославського і завжди знаю, що отримаю якісну кухню, приємний сервіс, а на додачу ще й зустріну половину знайомих.
Якщо ж хочеться тиші й спокою, обираю Markó — затишне кафе при готелі Sophia. Я часто зупиняюсь саме там, і ранки з їхньою «зеленою кашею» вже стали для мене ритуалом.
Коли настрій на кальян, смачні коктейлі й азійську кухню — йду в Not Only Fish. Для мене це ідеальне місце, щоб перезавантажитись і не думати ні про що. А якщо вечір про спокій, келих вина й італійську їжу, смачнішу, ніж у самій Італії, тоді раджу зайти в Piccolino.
Уявіть, що в Київ вперше їдуть ваші знайомі. У які місця, на які вулиці ви б їх повели, щоб показати трушний дух міста?
Ми пішли б на Труханів острів, саме на захід сонця. Там особлива атмосфера: видно, як місто поступово стихає, як Поділ й церкви починають світитися в сутінках. Це момент, коли Київ ніби видихає і стає по-справжньому красивим.
Також звичайно б відвідали Воздвиженку. Якщо пройтись не поспішаючи, відчути простір, звернути увагу на деталі, там можна зловити справжній настрій міста. Ще одне місце, яке я дуже люблю — Рейтарська. Вона творча, жива, трохи хаотична, з кавою, графіті й постійними зустрічами “своїх”.
І, звичайно, Хрещатик. Але не денний, галасливий, а вечірній — коли він звільняється від трафіку й стає майже інтимним. У такі моменти його можна побачити зовсім інакше, як серце міста.
Назвіть улюблені місця та способи відпочинку в Києві.
Якщо чесно, у Києві я здебільшого працюю, а не відпочиваю. Це місто для мене більше про динаміку, зустрічі, дедлайни й нескінченні задачі.
Але з останнього, що справді запам’яталося як відпочинок — це масаж і СПА. Хоч на кілька годин вирватись із потоку й дозволити собі просто бути в тілі — дуже цінно. А найкращий формат відновлення для мене — це виїхати за місто. Ідеально — в сосновий ліс, на вихідні, без зайвих розмов, просто дихати, мовчати й слухати тишу. Ось тоді я справді відпочиваю.
Я люблю Київ, тому що, і не люблю Київ, тому що…
Я люблю Київ, тому що це, без перебільшення, — найкраще місто у світі. Воно сильне, складне, красиве та щире. Я люблю його за людей, за якість життя, за те, що в ньому є відчуття міцності, опори, незламності. Після перемоги, я впевнена, ми маємо зробити потужний перезапуск туристичного іміджу міста й країни загалом. Київ заслуговує, щоб про нього знали, його бачили, ним захоплювались.
А от що мені не подобається — це тривога, яка постійно живе всередині, коли я тут. Це місто не дає мені спати. Мені боляче бачити поранених військових, розгублених переселенців, літніх людей, яким не вистачає на ліки чи їжу. Я часто зупиняюсь, беру контакти, записую картки, допомагаю. Але все одно це не полегшує сум. І саме ця вразливість міста — частина мого глибокого зв’язку з ним.
Якби столиця була людиною, то якою?
Напевно, це був би сучасний дідусь. Такий сивий, у гарній фізичній формі, в андеграундному одязі. Він уже прожив багато років, бачив різних людей, пережив усі можливі етапи й став від того лише мудрішим, мужнім, сильнішим.
При цьому він дуже сучасний, із хорошим почуттям гумору, постійно в темі та відкритий до всього нового.
